Вживання конджунтиву в італійській мові

Перед тим як розповісти про вживання modo congiuntivo в італійській мові, хочу нагадати вам про кілька основних моментів, які потрібно пам’ятати про конджунтив:

1) modo congiuntivo описує невпевненість, ймовірність, суб’єктивну думку;

2) сongiuntivo зазвичай вживається у підрядних реченнях, які приєднуються до головного  за допомогою слова «che». У більшості випадків це слово підказує нам, що потрібно вжити конджунтив.

3) конджунтив можна вжити тільки у тому випадку якщо у головному і підрядному реченні дію виконують різні особи. Якщо ж дію в головному і підрядному реченні виконує одна і та ж особа, то у підрядному реченні вживається інфінітив,  якому передує прийменник di. Наприклад:

Penso (io) che Pietro (lui) abbia l’influenza. > Penso (io) di avere (io) l’influenza. –  Мені (я) здається, що у П’єтро (він) грип. > Мені (я)  здається, що у мене (я)  грип.

Основні випадки вживання congiuntivo в італійській мові

I. Вживання конджунтиву залежить від дієслова у головному реченні. Здебільшого до них належать дієслова/фрази, які висловлюють:

1) суб’єктивну думку, невпевненість, наприклад: credo, penso, immagino, ho l’impressione, dubito, mi pare, mi sembra, non sono certo/a, non sono sicuro/a, si dice, dicono, ritengo, suppongo ecc;

2) почуття, тривогу, побоювання, переживання, наприклад: sono felice, sono contento/a, mi fa piacere, mi dispiace, ho paura, temo ecc;

3) сподівання, воля, побажання: spero, voglio, desidero, mi auguro, preferisco, aspetto, pretendo (вимагаю);

4) можливість, неможливість, ймовірність: è possibile, è impossibile, è probabile, è improbabile, può darsi ecc.;

5) потребу: bisogna, occorre, è necessario, è opportuno, conviene ecc.

ІІ. Конджунтив вєживається з багатьма безособовими дієсловами, наприклад conviene (необхідно), bisogna (потрібно), occorre (потрібно). Також і після дієслова essere вжитому у безособовій формі разом з прикметником або прислівником буде вживатися конджунтив, наприклад: è meglio, è giusto, è corretto, è importante, è strano, è necessario, è fantastico, è orribile, è incredibile тощо.

Кілька прикладів:

È probabile che Claudio conosca questa ragazza. – Можливо Клаудіо знає цю дівчину.

È importante  che Maria faccia in tempo questo lavoro. – Важливо, щоб Марія виконала вчасно цю роботу.

È meglio che tu vada via. – Краще, щоб ти пішов геть.

Pretendo che tu vada via!  – Я вимагаю, щоб ти пішов геть!

Non sono sicura  che il negozio apra alle 9. – Я не впевнена, що магазин відкриваються о 9:00.

È strano che lui si comporti in questo modo; non è tipico per lui. – Дивно, що він поводиться у такий спосіб: це для нього не характерно.

Bisogna che ti sbrighi per poter prendere questo treno.  – Потрібно щоб ти поспішив, щоб встигнути на цей поїзд.

Mi dispiace che tu stia male.  – Мені шкода, що ти почуваєшся зле.

Вживання congiuntivo в італійській мові: винятки

Після цих фраз, незважаючи на те, що вони описують суб’єктивну думку чи ймовірність, вживається modo indicativo:

per me, secondo me, forse, probabilmente, a mio avviso.

Кілька прикладів:

Secondo me / per me / a mio avviso Claudio non parla bene l’inglese. – Як на мене, то Клаудіо не говорить добре англійською.

Forse / probabilmente Claudio conosce questa ragazza. – Можливо Клаудіо знає цю дівчину.

 

2 comments on “Вживання конджунтиву в італійській мові

  1. Інна Квітень 25, 2016

    Congiuntivo – це тема, яку я весь час оминала, а з вашою допомогою майже зрозуміла :-) Дякую!

    1. Elena Травень 2, 2016

      Тішуся, що змогла допомогти Вам! Успіхів! )))

Залиште свій відгук чи коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

:bye: 
:good: 
:negative: 
:scratch: 
:wacko: 
:yahoo: 
B-) 
:heart: 
:rose: 
:-) 
:whistle: 
:yes: 
:cry: 
:mail: 
:-( 
:unsure: 
;-) 
 

%d блогерам подобається це: